Чи легко вам приймати рішення?

Я, переважно,приймаю рішення легко та швидко. Якщо щось захотіла, то відразу роблю. Але є рішення, які здаються надто важливими, щоб так швидко вирішувати. Для мене, якщо я не можу прийняти відразу рішення, значить є інші варіанти, які мені теж здаються хорошими, а можливо навіть кращими за перший.

Найлегше приймати рішення короткострокові. Все тому, що результатом можна насолоджуватись відразу.
Коли ж питання про те, щоб тривалий час працювати, а результат буде видно через кілька років, це складніше. Адже є ризики, що щось зміниться, не вийде, або я передумаю.
Та довгострокові рішення є дуже важливими в нашому розвитку.

Правило 10/10/10 передбачає, що ви поставите собі такі питання:
✅ Що я буду думати про це через 10 днів?
✅ А через 10 місяців?
✅ А через 10 років?

Власне саме довгострокові рішення є найнеобхіднішими.
Якщо вам важко відвідувати спортзал, відмовитись від нездорової їжі або пройти тривале навчання, використовуйте правило 10/10/10, щоб подумати не лише про те, як рішення вплине на ваш сьогоднішній день, але і про те, які результати матимете через роки.

Щодня ми приймаємо десятки, якщо не сотні рішень різного ступеня важливості. Якщо одні рішення майже не впливають на наше життя, то інші здатні кардинально його змінити.

В будь-якому випадку усі рішення ми приймаємо в теперішньому часі. Ми не провидці і точно не можемо знати, як усе закінчиться. Ми можемо аналізувати та сподіватись, що передбачимо максимально ефективно.
Життя – це процес, в якому є багато складових, і ми не здатні на все вплинути. Тому розслабляємось і отримуємо досвід😉
E.Dem
Olena Demediuk

Хочу знайти свого єдиного, а натомість мені пропонують стосунки лише одружені чоловіки

Хочу знайти свого єдиного, а натомість мені пропонують стосунки лише одружені чоловіки

Таке питання задають не рідко в консультуванні. Що стоїть за цією проблемою? Адже насправді жінка прагне мати сім‘ю та гармонійні стосунки.

Давайте розбиратись💬

З точки зору НЛП- психології ми завжди себе на щось програмуємо. І в житті кожної людини є програми, які запрограмовуються з дитинства.

Роль Коханки – це набір програм і в кожної свій.

Це може бути програма: «Усіх хороших/достойних вже розібрали»

Або в дитинстві значущі люди часто покидали її, наприклад кудись їхали, і почала працювати програма, що «стосунки можуть бути лише на відстані»

Або складалось так, що мама або тато були для дівчинки недоступні (наприклад багато працювали), тому в її уявлені вона займала другорядну роль в житті значущих людей.

Буває, що жінка з ряду причин, підсвідомо запрограмована, що «близькі стосунки – це страждання». Тому для неї безпечніше тримати партнера на відстані.

Програм є багато. Усі вони різні. Та будь які програми можна змінити. Є програми, які допомагали в дитинстві вижити, а в дорослому житті лише заважають. Є деструктивні програми запозичені від батьків.

Та хороша новина в тому, що усі програми ми можемо змінювати з власної волі. Якщо ви зрозуміли, що у вашому житті працює сценарій, який вам не подобається, не впадайте у відчай. Приходьте на індивідуальну консультацію і я допоможу вам знайти рішення та досягти бажаного результату.
E.Dem
Запис за телефоном
☎️+38(097)497-64-33 
☎️+38(096)900-34-93
Олена Демедюк

Вміння спілкуватись починається з сім’ї

Першими тренерами навиків комунікації дитини є батьки.
Уявіть собі сім‘ю, де дитина в різному віці може проявити свою думку, спорити, доказувати, вчиться в конфліктних ситуаціях мислити та оперувати фактами, може впевнено себе почувати, бо батьки дають їй це право. Батьки власним прикладом показують дитині, що можуть бути різні варіанти, а не один правильний. Тому думка усіх в сім‘ї важлива. При цьому залишається повага один до одного. Батьки поважають дитину, а дитина батьків. І не навпаки. Усі шанують кордони один одного. Усі можуть бути собою. В різних ситуаціях кожний може бути лідером.

І уявіть собі іншу сім‘ю. Тут можна почути фрази: «Не твоя справа!», «Не встрягай в розмову коли старші говорять», «Виростеш – зрозумієш», «Ще не доріс поради давати», «Яйця курку не вчать», «Будеш заробляти тоді будеш говорити/вирішувати», «Яке ти маєш право?!» і багато інших подібних висловів.
В подібних ситуаціях дитина зростає, та не знає коли вона достатньо виросте, щоб мати свою думку, чи вступити в обговорення дорослих. Ці люди в дорослому віці залишаються з тими самими дитячими моделями поведінки, і не встрягають в обговорення зі своєю позицію чи ідеєю, чи думкою. Завжди є хтось старший, а хтось молодший. Як зрозуміти, що ти достатньо виріс? Як вступити в діалог коли нема навику вступати? Є лише страх, що скажуть, що ще не доріс, ще не достатньо розумний, ще не маєш права…. нема права на власну думку, проявити себе, нема права просто відкити рот і подати голос… А так хочеться! Хочеться просто кричати, щоб усі почули: «Я живий! Я тут! Я маю право бути собою! Я маю відчуття, думки, світогляд!»

Які ми тренери для своїх дітей? Що ми тренуємо? Сміливість, впевненість чи страх і комплекси.

Які стратегії спілкування у вашій сім‘ї? Що ви заохочуєте у своїх дітях? На що ваші діти мають право поряд з вами?
E.Dem

Якщо вам потрібна консультація – Я поруч🤗
Запис за телефоном
☎️+38(097)497-64-33 (Viber)
☎️+38(096)900-34-93

Записатися до сімейного консультанта
Олени Демедюк