Як знайти своє покликання та почати все з нуля

Як знайти своє покликання. Блог психолога Олени Демедюк

На перший свій тренінг я пішла в 2003 році. Все, що я чула від тренерів було для мене новим та безумовно вражало. Я не думала, що навколо є стільки травмованих людей. Що в кожного є свої травматичні спогади. Саме тоді я вперше збагнула, що батьками бути не просто. Що потрібно багато вчитись, щоб не травмувати власних дітей. На той момент нашій доньці було майже 3 роки. Що не просто бути чоловіком і дружиною, потрібно багато вчитись, щоб розуміти та чути один одного. Я відчувала, що знайшла щось дуже важливе для себе, тому впитувала, як губка.
Дивилась на тренерів, які майстерно супроводжували нас через власні усвідомлення, через болі та травми, через прийняття, довіру до світу… Я захоплювалась цими людьми. Мені хотілось бути як вони.

Від природи я емпат, мені легко відчувати людей. Та мрія бути тренером здавалась недосяжною. Я вчилась, пробувала. Спочатку це були медитації, групи жінок та чоловіків, які мене знали та довіряли мені. Потім перерва, нові навчання. Багато літератари, особистої практики. Та все було не те, що я хотіла. Більше часу я приділяла на бізнес і мало на мрію.

Раптом моєму чоловіку пропонують переїхати до Львова. Це було рішення за одну секунду. Їдемо.
Ми починали все з нуля. Чуже місто. Все по новому. Це була нагода все почати спочатку. Хотілось створити заклад, куди приходитимуть сім‘ями. Де діти зможуть навчатись розуміти світ та себе в ньому, лідерським навиками, чути та робити висновки, будувати особисті межі, захищатись, висвітлювати свою думку. Де батьки зможуть отримати якісну підтримку та рекомендації з виховання. Де партнери знайдуть безпечний простір, щоб спробувати різні стратегії спілкування.
І це сталось. З того часу минуло 4 роки. Багато води збігло. Багато змінилось. Та я щаслива.

Сьогодні я думаю про те, що я таки прийшла до своєї мрії. Можливо все сталось не зовсім так, як я уявляла. Та в мене вийшло. Я змогла.
Тепер я знову відчуваю, що потребую змін. Поки точно не знаю про що будуть ці зміни, та вони точно будуть.
E.Dem

А у вас є довгострокові мрії до яких ви прийшли?

Olena Demediuk

Поділитися

Не соромно хворіти. Блог психолога Олени Демедюк
Особистий розвиток

Чи соромно хворіти?

Ви зустрічались з таким відчуттям? Я так. І зустрічала багато людей, які мали складні діагнози і приховували їх навіть від близьких, бо соромно. Що саме

Читати повністтю
Записатися до сімейного консультанта
Олени Демедюк